говорити

1) (володіти рідною / чужою мовою; користуватися чужою мовою), розмовляти, балакати; лопота[і]ти (незрозумілою для слухача мовою)

— Пор. белькотати

2) (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), казати, промовляти, вимовляти, балакати, мовити, мовляти, повідати, прорікати, ректи; віщати (щось значне, важливе); гавкати (стосовно людини, яку зневажають); тягти, тягнути (повільно, протяжно); цідити, виціджувати (неохоче, недбало); карбувати (перев. зі сл. "слово", "речення" тощо — чітко, роздільно); рубати (різко); гриміти (голосно, басом); гарчати (сердито, невдоволено); видавлювати, видушувати, витискати, витискувати (перев. зі сл. "із себе" — через силу, переборюючи якесь почуття тощо); хрипіти (хрипким голосом); скрипіти (різким, неприємним голосом); стогнати (жалібно, зі стогоном); хлипати (зі схлипуванням); сичати (із присвистом, а також здавленим від люті голосом); шипіти (уживаючи шиплячі звуки замісць свистячих / притишеним, здавленим голосом)